Все навколо у сивім тумані.
Пахнуть трави в ранковій порі.
Ми виходимо в луг на світанні
І стаємо у ряд - косарі!
Знявши з пліч гостро клепані коси,
Косарюєм в пахучій імлі,
А за нами, мов хвилі покоси
Пролягають по сонній землі.
З трав летять діамантами сльози...
Тихо, тихо - лиш посвист коси.
Сонце гонить туман понад лози,
Миє очі в краплинах роси.
Навіть втоми не чути в завзятті.
Радість квітне в труді на зорі.
Гей! Виходьте у луг, не зівайте
І загінку беріть, косарі!
Косарi
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113052608183
Свидетельство о публикации №113052608183
Рецензии