Кохання моє - як пісок гарячий,
Прогрітий сонцем твоїм...
Коли заходить воно - тепло променів твоїх
Ще довго зберігається в мені, -
І лиш під ранок стає мені холодно;
Але знов сходить сонце, і знов промені,
Торкнувшись, зігрівають мене...
Можливо, я не вмію робити перший крок,
Не вмію запалити сонце, -
Але я не вмію втриматись від взаємності;
На тепло відповідаю теплом,
На байдужість - байдужістю...
Певно, я - дише люстро,
В якому кожен Бачить мебе...
Чи е то безволлям моїм?...
Але ж - ні...
Братіслав Лібертус
24.08.2012
Переклад з російскої мови http://www.proza.ru/2013/04/01/1492
Пiсок i сонце. Поема. З циклу Ера Онего
© Copyright: Братислав Либертус На Украинском, 2013
Свидетельство о публикации №113052605581
Свидетельство о публикации №113052605581
Рецензии