Падають донизу, мов каміння, сльози
І щипає старість, наче кропива.
Найлютіші знала у житті морози
І жагучу спеку теж пережила.
Сивина безжально б’є по Ваших скронях.
І назад не має, шкода, вороття.
ЗатримАйте вічність у своїх долонях,
Хай ще так багато принесе життя.
Хай несе, як вітер, до порогу радість,
Падає дощем з неба щирий сміх.
Прогоніть думки всі про пекучу старість,
У житті ще буде океан утіх.
І приїдуть внуки, і обіймуть діти.
Буде безліч зустрічей, з рідними розмов.
Серце Ваше буде знов і знов радіти,
В ньому будуть жити Віра І Любов.
Нам не раз прийдеться у житті спіткнуться,
Так коли і як, ще ніхто не знає..
Та ми завжди знаєм, що в нас є бабуся,
Що до свого двору з радістю чекає.
Бабуся...
© Copyright: Инна Бессараб, 2013
Свидетельство о публикации №113052509343
Свидетельство о публикации №113052509343
Рецензии
Дуже влучно про бабусині "мов каміння, сльози" й про "старість, що наче кропива". І взагалі, як можна жити без бабусі, у якої великого серця і любові вистачає на всіх дітей і онуків"? Як говорять молоді, "написано класно!"
З повагою Олег Шрамко
Бурчак Ворожбянский 03.10.2013 11:34 • Заявить о нарушении
З повагою Олег Шрамко
Бурчак Ворожбянский 03.10.2013 11:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.