Осінь живе.Вона дихає листям,
Журиться небом і плаче дощем.
Осінь живе.До серця так близько,
Я закриваюся білим плащем.
Осінь живе.Це вона так навмисно-
Все поглинає і навіть тебе.
Осінь жива!Бо смокче життя,
Весною народжене,літом натхненне!
Осінь жива!Поверне в небуття
Все,що було подаровано небом!
Осінь залишилась в мене навіки,
Мені не втекти,але намагаюсь.
Я закриваю від втоми повіки,
Вона мене ість,а я опираюсь.
Колючим терном стискає мій мозок,
Сум той росте,неначе пухлина
Повільно вражає утомлений розум,
Нахабно залазить у кожну клітину.
Осінь ковтає життя по каплині,
Сум і тривогу в душі поселила,
Тягне по нитці хвилини,години,
Радість і щастя мої схоронила.
Осінь залишилась. Все було марно.
Плачуть дощі,не маючи втіхи.
Осінь поглинула.Журяться хмари,
Втомлені я закриваю повіки...
Ос нь
© Copyright: Дарий Мечкар, 2013
Свидетельство о публикации №113052500372
Свидетельство о публикации №113052500372
Рецензии