Засиділася в дівках стара ніч.
Посватав її Місяць.Красень-певно.
Але хіба у сватанні цім річ?
Як не вмовляв!Та вибачте-даремно.
Намисто носить з тисяч гарних зір,
Така красуня,ходить,наче пава.
Та ти мені,та ти мені повір,
Що Місяць каже-ти для нього стара.
Засиділась в дівках.І попід гай
Швиденько тупцювала чобітками.
Ой,нічко,нічко!Ти не вибирай!
Бо будеш лиш старішати із днями...
Сватання
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113052409162
Свидетельство о публикации №113052409162
Рецензии