Чорний, бо не бiлий

Ми з тобою ідентичні створіння,
Духовний пошук матеріальної досконалості.
Ти назвеш галюцінацією видіння,
А я вважаю їх пророчими, та вартості
Це все не змінює, бо рішучості
Більше нікому не вистачить писати
Про тебе рифми кутами незграбними,
Що показують двері, де зрадити грати.
І, може, вся сила саме у цьому?
Що для тебе я ближче, ніж бачиться,
Що для мене ти глибше, ніж хтілося...
Але все це, повторюю, не змінює вартості,
Бо не існує коханню еквівалентів,
Коли воно вище матерій та похоті.
Не вистачає присутност твоїх елементів:
Того крекеру і дурнуватих клопотів,
Але простір цей я не заповнюю
(Благо, кетчуп в крамницях поповнюється)
І настирливо себе переконую,
Що ти відчуваєш, коли я прикидаюся...
Факт зрозумілості не варто повторювати:
"Киса, люблю тебя...", проте дуже хочеться.
І ці забаганки у нас ідентичні,
Бо ми ідентичні - сумбурна спорідненість.
Той, хто не знає - точно поріжеться
Кутами цього розкуйовджанно-чорного,
Але ти, моя дівчинка, певно побачиш -
Було б примітивно писати про нас вірша римованого...

18.01.09