На сполох било серце...

Не сполох било серце, а душа?
Душа у грудях, мов закам`яніла,
І огорнула втома від життя:
Літати в небі птахом не хотіла.

І білі крила порох вже вкривав,
Разом із ним кудись зникали сили.
Від суму темно,- це не всі дива,-
Слова підступно в корінь підкосили.

На сполох било серце, а душа?
Не передати як вона втомилась,
Але не відріклася від життя,
І поступово, з часом все змінилось.

Покличе знову не буденний дзвін,
І зникнуть зразу смутку темні шати.
І вкотре підіймуся я з колін:
Багато справ і треба поспішати.

  ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА

Предупреждало сердце, а душа?
Душа в тот миг почти окаменела.
Усталость в жизнь с поспешностью вошла,
Взлететь теперь я в небо не хотела.

И крылья белые уж поглотила пыль,
И вслед за нею исчезали силы,
А день -, как ночь. Меня будто ковыль
Предательством под корень подкосили.

Предупреждало сердце, а душа?
Не передать словами как устала,
Но просто так из жизни не ушла:
Боролась и спасение искала.

И вдруг позвал необычайный звон,-
Печаль исчезла потянув вуали.
И в переменах слышится мне он.
Вновь поднялась с колен, когда не ждали.

 (перевод автора)