Я скажу тобі словами чужими...
досить жити згадками щастя!!!
І нехай будуть миті сумними...
й душе сильно боліти душа разом із ними...
"Досить скаржитись і молитвами писати
кляузи на Бога.
Це ж сама доля вправно водить тебе за ніс.
Ти ж насправді любиш тільки сам спогад,
а не того, хто його у дім твій приніс." Леона Вишневська
Звичка кохати змінює погляд.. звертає на небо.
Просимо відповідь там де її не зовсім і треба.
Вона - не необхідна, несправжня, примарна, та штучна.
Скластись відносити так і не зможуть співзвучно...
Ти просто подруга. Може коханка на день.. чи на місяць.
Серце його у повітрі здається все висить...
І віддалося на жаль не тобі.. та не картайся і не тони у журбі...
Хаос заповнює душі квапливо фарб широко мазками..
ЩО Ж БУДЕ ДАЛІ? ЩО БУДЕ З НАМИ?
ЩО Ж БУДЕ ДАЛI? ЩО БУДЕ З НАМИ?
© Copyright: Ирина Росстикс, 2013
Свидетельство о публикации №113052308436
Свидетельство о публикации №113052308436
Рецензии