Амазонитовая невстреча

Амазонітова незустріч

Не піду до тебе по луках високих,
Бо я амазонка у інших лісах…-
З луку я стріляти стану в небооких–
Тих що небо косять з холодом в очах,
Щоб всі згасли зорі… Та не згасне вітер! –
Він мене покличе з чотирьох сторін…-
І прийду я казкою з серцевого світу –
Білий світ і Чорний об’єднати в дзвін!
Слово, чисте слово… – Все невипадково! –
Небо, море, гори, зорі… зореліт…-
Хай у нас з тобою різні землі й мова,
Різні сонця світять, та єдиний Світ!
Я живу далеко, ти живеш не ближче…-
Різні дві планети, світові роки…-
Та у горах зорі до землі вже нижче
І молочним шляхом хмари, як вовки -
Білі, сірі, чорні… Серце к серцю горне!..-
Бачу твоїм серцем як вони летять…-
На сьомому небі янголи у горни
Грають…І минуло віків мабуть п’ять…
…Може і зустріну я тебе як долю…-
Коли Сонце стане прямо у зеніт,
Зелененький камінь ти знайдеш у полі…-
І його впізнаєш – це амазоніт!.. -
Та кулон чарівний власними руками
Зробиш для коханої дівчини Землі…
…Ті віки не сталися, що єднались нами! –
Інша то історія…
іншої зорі…