Бiлизнi бiлоснiжно-нiжнiй

Твою білизну білосніжно-ніжну
І тіла білосніжну білизну,
Візьму тебе я легко, як білизну,
І віднесу в смарагдову весну.
І попрошу: мені їх зняти можна
Ці крила і такі і запасні.
І запашні такі. Тож ніжно і побожно
Знімаю їх тобі я чи весні.
Знімаю їх я ніжно й обережно,
Мов залишки торішньої кори.
Тобі не зручно? О, пробач, березо!
О, серце, в білих лезах не згори!
Пече, горить від зоряного блиску.
І я, напевно, через мить згорю.
Коли побачу дивовижно близько
Твого соска оранжеву зорю.
Та вижив. Не згорів і не розтанув.
І знахабнів і хоч на мить посмів
Земними доторкнутися вустами
До тих небесних, до святих сосків.
Я  знаю, що під сонцем ти найперша
Серед жінок-дівчат усіх земних.
Я наче вперше бачу твої перса,
Як в першу шлюбну ніч іще жених.
Нехай у космос відлетять колишні,
Бо ти з’явилась з неземних небес.
Божественно-прекрасна ти в білизні.
Божественно-прекрасна ти і без.
А скільки в тобі ніжності і світла!
В білизні ти – засніжена земля.
 А без білизни – яблуня розквітла,
Що поцілунки сонцю замовля.
Твою білизну білосніжно-ніжну
Безбожно і побожно я зніму.
І віднесу я в Арктику білизну.
А тіло твоє ніжитись в Криму.
Для поцілунків сонця і моїх.
То ж і почну із білосніжних ніг!

05/2009