Ти кажеш-наліталась?По землі
Потрібно мені вчитися ходити?
Не плакати,бо сльози у росі
Могли би стати морем і так жити?
Спуститися з небес і просто йти,
Немає ані принців,ні кохання?
Та ти мене по собі не суди.
І не вимірюй ти мого чекання.
Ти кажеш-бестаталанна.І таку
Ти би не покохав нізащо в світі?
Що некрасива,що життя терплю.
І що мені в подальшому лиш тліти?
Йди з Богом.Я тебе люблю.
Хіба не вчив Господь усіх любити?
Люблю...Не віриш?Все тобі прощу,
Я хто така,щоби людей судити?
Попросиш-поможи.Допоможу.
Попросиш грошей-дам,собі не лишу.
І тільки більше в душу не впущу.
Я хочу не з тобою оцю тишу
Прослухати,як слухають птахи.
Моя душа без тебе легка стала.
Злеить як тая кулька.Відпусти...
Тепер назавжди йду...Як обіцяла...
Тепер назавжди йду...
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113052210651
Свидетельство о публикации №113052210651
Рецензии