Не докорю нікому і ніколи,
Нехай же друзі розлітаються як бджоли.
Нехай складають неправдиві протоколи,
Нехай дівчата зараз всі, як богомоли,
Я не обмовлюсь ані словом, ні…
Не буду я сварити алкоголіків,
І крадіїв, злочинців, меланхоліків,
Слів сказаних брудних до коліків,
До внутрішньо серцевих опіків,
Мовчатиму я партизаном на війні.
Лишу це покровителям цинізму,
Міліції, бабусям із під’їзду,
Прихильникам і Фрейда й дарвінізму,
Лишу томами Гоголя в вогні.
Я промовчу про сум полишеної матері,
Про товстих дядь з дівками і на катері,
Кохання гарячіше лави в кратері
Проміняне на вечори облапані,
Каліки-хлопчика очиська мокрі та сумні.
Що-що? Літати - вам, мені же плазувать?
Ви будете пиху свою показувать,
І на Суді життя покадрово показувать,
І червоніти, зойкать, все пояснювать
Вже Господу , шановні не мені...
Не докорю н кому н коли
© Copyright: Крикун Александра, 2013
Свидетельство о публикации №113052108787
Свидетельство о публикации №113052108787
Рецензии