( по просьбе читателя и рецензента Алексея)
Як мені все обридло.
Таке несносне життя.
Брудне, якесь огидне,
Захаяне майбуття.
До болю обличчя знайомі,
Розмови про всяке таке...
Заперлися всі у неволі
І мріють про щось не своє.
А треба, щоб все було добре,
Але... (тьфу, завжди це але!).
На що же життя моє годне?!
Не те все щось да не те.
Бажань наших вже не пізнати,
Заховані десь в глибині.
Навіщо їх треба ховати?!
- Щоб було спокійно мені.
Питань в нас багато існує,
А відповідь є не завжди,
Бо кожен по сОбі сумує...
І кажить собі: зажди...
Навiяне...
© Copyright: Юлия Пысларь Проц, 2013
Свидетельство о публикации №113052107117
Свидетельство о публикации №113052107117
Рецензии
Юлечко, дуже сподобався вірш і своєю мелодійністю,
і народним характером, вишуканістю сюжету...
Шукала у вас ще інших віршів українською, та не знайшла. Чи не жаль???...
Заходіть. Не губіться.
З найкращими побажаннями,
Оксана Федишин 11.07.2013 17:08 • Заявить о нарушении
і народним характером, вишуканістю сюжету...
Шукала у вас ще інших віршів українською, та не знайшла. Чи не жаль???...
Заходіть. Не губіться.
З найкращими побажаннями,
Оксана Федишин 11.07.2013 17:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.