Як хочеться продовжити на мить,
Моменти щастя, що з тобою пережили,
А серце в грудях, сильно так болить.
Тому що пізно. Ми його розбили.
Як хочеться продовжити ще трішки,
Усе що було, чи не було з нами,
Пройтись дощем з тобою пішки,
Своїми ніжними ділитись снами.
Як хочеться продовжити всі мрії,
Усі думки, надії, сподівання,
Щоб щоку лоскотали твої вії,
Щоб розумів тебе й твої бажання.
Як хочеться продовжити вірша,
Та шкода. Мушу завершати...
Лише моя розкаяна душа
Продовжить тихо плакати й кричати...
Як хочеться...
© Copyright: Евгений Кубик, 2013
Свидетельство о публикации №113052105896
Свидетельство о публикации №113052105896
Рецензии