Ты ж научил меня

Ещё денёчка два - и отцветут  сирени,
Перегорит из одуванчиков покров, 
Сапожки синие кукушечка оденет
И накуёт мечту из разных колеров.

Аж забивает дух нежнейший цвет акаций
И каждый в сердце он волнует  уголок…
Нырнуло солнце в дивный свет, чтоб поплескаться
В глубинке озера свой отыскать мирок.

Блаженство здесь во всём и красок половодье,
Зелёная трава, и нежная сирень…
Ты научил меня увидеть Мир Господний,
И словом передать и свет, и блик и тень.

Ты ж  научил меня красу любить земную,
От чуда трепетать, от счастья и тревог…
Ещё писать стихи - и слово вот несу я
Всегда в сердца людей - так повелел мне Бог.

ТО Ж ТИ НАВЧИВ ЛЮБИТИ  ЦЮ  КРАСУ...

Людмила Юферова   http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova

Ще день чи два – і відцвітуть бузки,
Перегорять кульбабкові завії,
Вдягне зозулька сині чобітки
І накує мені барвисті мрії...

Аж дух спиня акацієвий цвіт,
Як він хвилює закуточки серця...
Впірнуло сонце в щедрий дивосвіт
Поплюскатись у глибині озерця.

Яке блаженство в повені шовків
Зелених трав і в ніжності бузковій...
То ж Ти мене це бачити навчив,
Передавати подив свій у слові.

То ж Ти навчив любити цю красу,
Від дива задихатися такого,
Писати вірші... І я їх несу
Від свого серця до людей і Бога.