Женщина Золотая. Ты помнишь...
ТЫ ПОМНИШЬ...
Глеб Ходорковский (перевод)
Ты помнишь? Это было так давно:
Смешной любви пьянящее вино,
Мы так забавны в золотом просторе -
И в сердце - травы, а на небе - зори.
Лошадкой молодой, простоволосо,
Купалась я с тобою в первых росах...
Там ливни лета смыли запах зла,
До поздней ночи резались в "козла"
Соседи под "шафе"...А нынче в шкафе
лежит скелет... обёрнут в старый шарфик...
И так на сердце грустно и легко мне...
- Ты помнишь, золотая?
- Да, я помню...
* * *
Ти памятаеш?
Женщина Золотая
… Пригадуєш? Було це так давно:
Смішна любов, п’янка, немов вино,
І ми - кумедні, золоті, прозорі,
І в серці – трави, а на небі – зорі.
Немов лошиця, я, простоволоса,
Купалася з тобою в перших росах…
Там літні зливи змили запах зла,
В дворі до ночі різались в “козла”
Сусіди “під шафе”... А зараз в шафі
Лише скелет, загорнутий у шарфик…
Зітру пилюку, міль порозганяю…
- Ти пам’ятаєш, золота?
- Я пам’ятаю…
2007
© Copyright: Женщина Золотая, 2011
Свидетельство о публикации №111010405884
Свидетельство о публикации №113052110700
Яке натхнення викликали в небі зорі!
Це все минуло швидко,- загадково,
Та не змінило барви лише слово,
Яке без змін до нас прийшло в віків:
Любовь.Почути ти його хотів?!(експромт).
Чомусь такі рядки з`явились під впливом Вашого вірша.Дякую.
Людмила Журавская 28.06.2013 14:54 Заявить о нарушении
Я тільки перетлумачив...
Але за відгук щиро дякую!
Глеб Ходорковский 28.06.2013 15:37 Заявить о нарушении