Поміж ніччю і світанком, на межі,
Розійшлись по двох дорогах дві душі:
Чи то тісно було йти їм по одній,
Чи кохання викрав вітер-суховій.
Сито неба вже просіяло зірки…
А у хліба поодинці смак гіркий.
Не напитись кришталевої води –
Висиха в степу джерельце від біди.
А світанок не дрімає, вже встає,
В бубон сонця день насущний дзвінко б’є.
…Впали з неба на світанковій межі
Дві росинки мов сльозинки – дві душі.
На межi
© Copyright: Наталья Бидненко, 2013
Свидетельство о публикации №113052010628
Свидетельство о публикации №113052010628
Рецензии