Ой, вгадаю, пригадаю Весну юну мою!
Як у саду зеному ,затишному,
Весна складала долю мою...
Не склалося, проспалося щастя моє...
Весни збігали літами,
Як не було...
Тепер вже пізно плакати...
Треба скоріше щастя,
Як вірші складать!
Щоб тихо і лагідно булось жилось.!
Живемо ,ладимо, зірки горять над хатою...
Живою піснею, як казкою,....
Життя пливе, рікою бистрою,
І чистою, щей виграє!
мелодію кохання останього,
Казково, гарного Нам!
І Людям!
На грайливому, веселому полі щасливому!
Хай Україна Цвіте
***
© Copyright: Зоя Мищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113051903038
Свидетельство о публикации №113051903038
Рецензии