Твiй вiдчай

Обурюватися тобою вона має більше причин,
Бо таких, як вона в тебе були сотні,
А ти в неї один.
Ти її ставиш в рамки зашиту нотного,
І лише помилково вважаєш, що цілком її приручив.

Скільки разів ти бачив її безпорадні очі?
Скільки сотень разів вона перед тобою плакала?
Ти, укрившись ковдрою, засинаєш щоночі,
І так байдуже, що з тобою вона не балакає..

На полях своїх зошитів вона завжди малює символи.
Вона часто нещасна. А як часто ти цим цікавишся?
Ім’я твоє тихо шепоче, її сили вже майже покинули,
А ти нічого не розумієш, і сердечком слабеньким бавишся.

Рахував, скільки разів вона тобі пробачала?
Скільки раз ти робив не так, як вона хотіла?
Скільки вона спочатку все починала?
Що ти готовий віддати за теплоту її тіла?

Вона втомиться дуже скоро і руки опустить.
Вона просто мрія та ідеал, ти цього не бачив.
Вона очі закриє, її, наче інший ґедзь вкусить.
І вона не терпітиме тебе більше, дурний юначе.

© Philolo