Маленька хатинка...
Ховається в затишку древніх дубів.
А дощ опускає похмуру завісу –
Початок осінніх безрадісних днів.
Ховайся, хатинко, тримайся, хатинко,
Жени всі тривоги і думи сумні –
Ще золотом вкрита до ганку стежинка,
Птахи ще з тобою, а не в чужині.
Чекай – ще повернеться бабине літо,
Надій візерунки сплетуть павучки.
І сонечко вийде, ласкаве і вмите,
Безхмарність небес заколишуть річки.
Хатинко маленька, хатинко самітна…
Життя йде по колу, й постукає знов
У вікна твої промінь лагідний квітня,
В долонях тримаючи вічну любов.
Свидетельство о публикации №113051709264
Катерина Жебровська 17.05.2013 22:26 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 17.05.2013 23:34 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2013/04/14/9624
Катерина Жебровська 18.05.2013 11:07 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 18.05.2013 19:32 Заявить о нарушении