Не забудь віддати бармену останній бокал,
Ти обіцяв мене звозити на Байкал, пам'ятаєш ?
Відвернешся...Скажеш, що більше не кохаєш, а менше кохав ?
Ніколи не курив, але часто себе руйнував, і мене за компанію - це в тебе в крові, якщо з болем, то Слава Богу, - живі.
І наша улюблена ваза розбилась цієї осені. Ми мріяли гуляти по пляжі босими, а ходили по снігу взутими, чорт забирай, ти ніколи не зможеш забути.
Тієї осені літали ворони зграями, в нас було коротке щастя, як зі Львова до Миколаєва.
А хотіли як з землі до неба, як жаль, що мені тебе більше не треба.
Лише пів 2 серед ночі, без спогадів не можу закрити очі.
***
© Copyright: Натали Диар, 2013
Свидетельство о публикации №113051706877
Свидетельство о публикации №113051706877
Рецензии