На могилі стАрого поета
Поросла зелена кропива.
Павутиння срібне, як тенета
Часу, що зібрав свої жнива.
І ім`я давно вже позабуте,
Пилом в шафі десь припали всі вірши.
Ті вірши – останняя спокута,
Наче він усе життя своє грішив.
Про кохання всі вірши та про розлуки –
З серця з кров`ю вирвані слова.
Та рядків вже відлунали звуки
І в оградці лиш панує кропива.
Промінь сонця десь прорветься скрізь дерева,
І сковзне обличчям кам`яним.
У тумані мармур – наче небо,
Наче небо, що з`їдає сірий дим.
На могилі у забутого поета
Поросла скрізь плити кропива.
Час безжальний затягнув в свої тенета
З серця з кров`ю вирвані слова…
фото из Сети
Тенета часу
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2013
Свидетельство о публикации №113051509463
Свидетельство о публикации №113051509463
Рецензии