КиIв

Заквiтчане в каштани i бузок,
Стареньке мiсто бiля хвиль днiпрових
В душi вiдлунням лишиться казок,
Тепла й весни... завжди в серцях... на спомин.

Не перша ти, хто лише тут себе,
Частинку серця вже не верне собi.
Ви чуєте, як вас Днiпро зове?
Та бачиш, як у ньому тануть зорi?

Вiдчуй той неповторний аромат:
Бузок, каштани, вулицi, сторiчча...
Чи зможеш, до Москви вернув назад,
Забути Київа старенького обличчя?


Русская версия: www.stihi.ru/cgi-bin/login/page.pl


Рецензии