Старої липи шелестiло листя -
Немов журби одвiчна тиха пiсня.
А осiнь пролива на липу сльози,
Ще трохи, i присплять її морози.
А покищо вона з дощами плаче,
Спiває її листячко тримтяче.
Розповiдає пошепки до вiтру
Про дружбу, що колись горiла й квiтла.
Про тих, душею прагнув хто до волi,
Про тих, чиї вона вивчала долi
На власнi очi. Про кохання вiчне,
Якого спомин зiгрiвав у сiчнi.
Про те, як сяли для Тичини зорi,
Про мрiї Лесi, чистi i прозорi,
I про любов Шевченка до Днiпра.
Що бачила старенька, те й спiва.
Ще не забула друзiв, хоч приспали
Морози їх, i в землю поховали...
Сумує липа, час вернути хоче,
Про те тримтяче листячко шепоче...
Старенька липа
© Copyright: Хлоя Ли, 2013
Свидетельство о публикации №113051504590
Свидетельство о публикации №113051504590
Рецензии