Встретил во Львове я трёх поэтесс...

Встретил во Львове я трёх поэтесс - уже как стих звучит, тем более молодых и одна из них блондинка, вторая просто красавица, обе Львовянки и гостья из города Николаева влюблённая во Львов... Пусть это было заочно, в букроссинге попался поэтический альманах "Ватерлиния" 2011 года - 1-й открытый ВСЕУКРАИНСКИЙ фестиваль поэзии, под патронатом Николаевского городского головы Владимира Чайки, стихи лауреатов, из 180 стихотворцев поэтического фестиваля в с раритетным тиражём - в 250 экз., чья то добрая поэтическая душа выложила брошюрку для знакомства - спасибо ей!
Гостья из города Николаева, поэт, критик. - Надежда Агафонова - род. 01.02.1978г. в Николаеве.Закончила факультет украинской филологии Николаевского государственного педагогического университета; факультет правоведения Межрегиональной академии управления персоналом.Пишет на двух языках: русском и украинском.

"Двадцять п'ятий кадр"
МІСТУ ЛЕВА
1
Побравшись із залізницею,
Залишаєш но собі місто -
Тісто, з якого пам'ять твоя
Ліпитиме жайворонків,
Аби скуштувати весни
Із присмаком недограної увертюри.
2
І залишиться музика, застигла у камені.
Готичне одкровення довгих нот,
Вічним бранцем якого
Прямує до шпилів погляд.
І твій абсолютний слух -
Зір. Навиворіт...
3
Якщо вітер
Уперто куйовдить твоє волосся,
Прислухайся.
Зведи очі до неба.
Певно, він хоче,щоб ти почув
Кончерто гроссо для флюгерів з оркестром.
4
Припасти до сонячного куманця.
Пити очима міцний світанок.
П'яніти швидко й надовго.
Набувати нових імен -
Соковитих, мов серпневі яблука.
Вологих і теплих,
Наче бруківка по зливі.
Блискучих, ніби люстерко роси,
В яке задивилась фігурка Діви Марії...
Пити. Убирати у себе
Шепіт дерев, голубів і каріатид.
Ще-е-е-е-е-е...
Спрага - єдина правда
Львівського всесвіту.
5
Шосте відчуття -
Відчуття сполучення посудин.
Чуєш, як в тобі переливаються вулиці?
6
Зоряне небо костьольного світу - друшляк,
У якому Бог відкидає спагетті комет.
Деякі з них випорскують
На таріль старовинних дахів,
Зачинаючи Час бажань.
Обери СВОЮ хвилину.
7
Ввечері тобі посміхнувся кіт.
Перетворився на рибу.
Риба співала до півночі.
Поки не щезла.
(Чого тільки не побачиш
У вітражах людских облич...)
А вранці ти впізнав її профіль
На кавовій філіжанці...
8
Одного маленького пляцу достатньо,
Аби в центрі його
Відчути себе геніяльною інсталяцією
Найвідомішого небесного Майстра.
9
Лікуючись залізницею,
Не можеш не повертатися.
Ще б пак! Хіба можливо уникнути долі,
Якщо доля - місто.
Якщо місто - нескінченний 25-й кадр
У стрічці твого життя...


ОТТЕПЕЛЬ

Мои пальцы - свечи.
В храме твоих ладоней тают.
Оттепель - лучшая из религий.
 
Блондинка - Лариса Николаевна Радченко (Львов) - род. 16.02.1985г.во Львове. Закончила Львовский национальный медицинский университет им.короля Д.Галицкого (2008г.)Поэтесса.

ЦЯ НІЧ НЕСКІНЧЕННА / ПОДІЛИМО

ця ніч нескінченна це ліжко не ширше ніж лезо
на чатах стоять вартові спорожнілих пляшок
на кожне "я знаю" знайдеться своя антитеза
на кожного янгола - свій призабутий грішок

послухай давай-но поділимо місто по-чесному
тобі - всі рок-клуби мені - всі стріп-бари
тобі - всі готелі химери примари
мені - всі калюжі наплакані п'яними веснами

ця ніч нескінченна тумани стоять на балконах
ми маємо пиво пігулки цигарки і блюз
ти мариш усе про польоти з клітинок віконних
а я тебе зовсім не стримую бо не боюсь

послухай давай-но поділимо спогади порівну
тобі - голу площу мені алкомаркет
тобі - жовті вікна що схожі на марки
мені - крила вітром сполоханих бронзових воронів

ця ніч нескінченна як сповіді п'яних коханців
я струшую попіл вишневий з твоїх підвіконь
а ти носиш персні - по десять на кожному пальці
і очі фарбуєш подібно до давніх ікон

послухай давай-но поділимо помилки надвоє
тобі - твої фотки мені - мої тексти
тобі - мої очі білявої бестії
мені - твої ночі налиті безсонням і кавою

ця ніч нескінченна вогні кольорових бігбордів
холодні обійми бруківки в які упадеш
зі скреготу гальм вибираємо ноти акордів
ти рушиш до світла заплющивши очі? я теж

послухай давай-но поділимо зиму по-білому
тобі - грудень січень мені - тільки лютий
тобі - всі маршрутки мені - всі маршрути
давай-но поділимо зиму давай-но поділимо


Просто красавица - Альбина Юрьевна Позднякова (Львов) - род.16.04.1983г. во Львове.Закончила Национальный университет "Львовская политехника" в 2005 г.Поэтесса, писательница, переводчик с английского, польского, белорусского и русского.

OST (ПТАХА)

Наші пташині вилиці, наші прозорі скроні,
Наші роти спорожнені, висохлі, недогріті.
Хліба лиш двісті грамів: більше тобі не можна,
Будеш занадто ситою. Тут тебе похоронять

Нишком під землю висиплють кості малі, як зерна.
Наші ростуть униз, дзьобами об граніти
Б'ється пташина парость, а  понад нею блиск
Того скупого світла, що крізь шпарини в землю

Втиснулось. Ми змінилися, і не зосталось крові.
Наші серця побілені, наші лоби побиті.
Проса в них не допросишся, котяться кості, й більма
Дивляться, чим би вкритись в ямі, у цьому рові.

Птаха росте безкрила, птаха на спів не годна.
Вниз утікає щебет, з дому, де мав свій витік.
Наші коліна гості сіро стають на щебінь.
Як  би то його вийти кістю з чужого горла.

http://bruchwiese.livejournal.com/89284.html

Винокур Александр Борисович
 Матка Боска над брамой (Львовский цикл)
http://lit.lib.ru/w/winokur_a_b/text_0120.shtml

На иллюстрации: Фрески во Львовском Политехническом университете из цикла :
«Триумф  прогресса»  Яна-Алоизия  Матейко.
http://svnesterov.blogspot.com/2012/05/matejko.html

ПОЭЗИЯ, МУЗЫКА И ИСТОРИЯ. Возрождение милосердия, добропорядочности, любви и других благородных качеств способствует развитию наук и искусства. На полотне изображены Поэзия, Музыка и История как проявление человеческого духа, возникшее в высших вдохновениях. На берегу лазурного моря, около скал и видимого вдали острова, из которого вырывается вулканическое пламя, у пенящейся морской волны изображена крылатая и воодушевленная Поэзия, в которую всматривается Музыка, касающаяся арфы с вырезанной головой херувима и клювом лебедя – символами пения, чистоты, небесного дара. Около арфы цветы и зелень. Поэзия указывает своей рукой на небо как источник высшего вдохновения. Из-под скалы вытекает ручей, за течением которого наблюдает История (рядом Сова – символом мудрости). История что-то записывает в книгу жизни.