Дощ

Сховався день спочити за горою,
Вляглися тіні спати під кущем,
Вмивають верби гілочки росою,
Що капає в ставок перед дощем.

Щемлива тиша дзеленчить у вусі,
Повітря стало млосне і густе,
Час зупинився,мабуть, десь у русі,
Бо чути навіть як трава росте.

Стемніло. Ніби зав'язали очі.
Вітри з-за лісу хмари принесли,
Загуркотіло, ніби серед ночі
Десяток коней бочку потягли.

Періщить дощ,вмиває горобину,
Полоще листя,тіло молоде,
Немов вмиває молоду дівчину,
Що завтра вранці під вінець іде.

Скінчився дощ, на сході засіріло,
Густа роса вляглася на траву
І новий день із сонечком несміло
Вдивляються в дівочу ту красу.


Рецензии
Який чудовий дощ! Гарна поезія вилилася з того дощу!

Инна Шумовецкая   02.07.2013 22:15     Заявить о нарушении
Чудові вірші із нотками спокійної депресії. Спасибі, Вікторе,за поетичні струни, які примушують "мугикати" крізь сльози й плакати, сміючись. Іноді - й над собою...
Творчих успіхів!

Тамара Грамарчук   19.05.2014 20:49   Заявить о нарушении