Вiдлуння
Полин образи, нігті у долоні
До крові… Не кажи, бувало.
Яскраве сонце сяяло з очей!
Не вистачало слів, снаги, ночей!
Горнило творчості гуло серед страстей!
Й таке бувало.
Най буде! Най гудуть вітри,
Вітрила роздувають пурпурові!
…але де-інде, деколи, коли
Згадаєш ті часи чудові,
Серед щоденної нудної мішури
Зупиниш біг до паузи в розмові,
І серце через такт, і очі загадкові…
То є відлуння нашої любові!
Коли згадаєш…
Свидетельство о публикации №113051301205