Так сумно любий мій без тебе
Палає лиш блакитний океан,
І очі червоніють в думах смерті
Та в горло б’є безжальний май.
Я божеволію від погляду, мій любий
І в шепоті ночі тремтять уста,
Ти пам’ятаеш нас у двох весною,
Тоді любов в нас ще була жива.
Так соромно казати – пам’ятаю
Не модно вже в блискучий інший час,
Але я пам’ятаю, чуєш, любий,
Я пам’ятаю нас.
Так сумно любий м й без тебе
© Copyright: Евгения Ворошилова, 2013
Свидетельство о публикации №113051209307
Свидетельство о публикации №113051209307
Рецензии