Хмарне, аж нiяк не марне
у хмарі високій, — на небі ще вищім, —
буремний неспокій, — решт спокою нищив!
аби ж знавісніла, — і більш не витала, —
дійшла землі тіла, — й до нього припала!!
гримуче жалила, — на блиск роздирала, —
сльозами поїла, — й грізніше вкресала!!!
— на вітер надія: летючого Вія*...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
*) "Вій звичайний" — страшний кошлатий дід (лише нічого не бачить він за своєю зарослістю); вітер — зовсім інша річ (і цей таки ВІЄ!!!)
Свидетельство о публикации №113051208043
Просто чудовий! та я перед Вами
слова всі згубила, не дошукаюсь!
Вітаю Вас щиро та й чемно прощаюсь!
З днем народження, ВельмиШановний пане Юрію!
Щасти Вам на багато років!
Олена Ра 14.05.2013 21:52 Заявить о нарушении
з незмінними повагою й добром,
Зозуля Юрий Павлович 15.05.2013 13:06 Заявить о нарушении
З такою посмішкою - Олена
Олена Ра 16.05.2013 17:02 Заявить о нарушении
а не переймаюся ще з моменту зрозуміння (таки пізніше); тобто, давненько.
Зозуля Юрий Павлович 17.05.2013 16:49 Заявить о нарушении