Спiвала скрипка про любов

Співала скрипка про любов,
Плела  мереживо  сонати...
Смичок,  тремтячи,  знов і знов
Бажав  струну  поцілувати.

Як маг  над струнами кружляв,
І «па» його були казкові
Виписуючи вензеля,
Складав фантазію любові

Увись  злітав… і опадав –
То обіймав, то наче грався,
Всю силу почуттів вкладав,
Коли з струною цілувався.

Від пристрасті пружна струна,
Була збентежена, безмовна,
Коли ж смичок торкав вуста,
Була дзвінка і невгамовна.

І  зачарована земля,
Неначе десь придбавши крила,
В таночку всесвіту кружля-
Щаслива далі полетіла…

Життя завмерло навкруги-
Лісів, полів не стало видко.
Полону рвали ланцюги
Любов,  мелодія  і… скрипка.

***
(фото з інтернету)

Запела скрипка о любви,
В мелодий кружеве ликуя.
Смычок и скрипка - визави...
Он в предвкушеньи поцелуя.

И с ней мелодию деля,
Как маг над струнами взлетая,
Выписывает вензеля,
Любви фантазию сплетая.

То ввысь взлетит ... то упадет -
То вдруг обнимет, как играя,
Вся сила чувств - его полет,
И скрипка пела, как живая.

Смычок взлетит - замрет струна,
Тонка, изнежена, безмолвна,
Он тронет нежные уста -
Звонка, от страсти неуемна.

Кружит, вальсируя, земля,
Как будто крылья обретая,
Улыбки всем вокруг даря,
Вселенной нежность посылая ...

Глаза прикроешь, поняв вдруг,
Что все плохое - как ошибка!
Сотрут невзгоды все вокруг
Любовь, мелодия и ... скрипка.