Лене Л.
Зневірена...
Навіщо мати жалість?
Навіщо відгукатись на прохання?
Та краще мати ворога, щоб знати,
Що зрадить без усякого вагання.
Чому надію на людей поклала,
Чекала щирості і щедрості душі?
Не звикла думати, що доля обікрала,
І не подарувала щастя у житті.
Навколо люди думають про себе,
Цураються біди, чужих невдач…
Я не зробила так, як треба,
Тому прошу, за помилку, пробач.
1978
Зневiрена...
© Copyright: София Родникова, 2013
Свидетельство о публикации №113051204869
Свидетельство о публикации №113051204869
Рецензии