Ганна Осадко. Море - Он - Она - Оно

                Ганна Осадко.


                МОРЕ - ОН - ОНА - ОНО.

   

                Глеб Ходорковский (перевод).


         ГАННА  ОСАДКО.

                МОРЕ  - ОН, - ОНА, - ОНО...

                Глеб Ходорковский (перевод)

     1.
   
   Ты же знаешь, что это всё не на ночь пути,

    И несло мой плацкарт и ,бросало в небесные эмпиреи 

     Необходимость у-ви-деть. волной нахлынула. Ты погляди,
   
     Не отводи глаз, не забирай руки, не буди -

     по неверным камешкам снов
 
     иду непонятно куда

     но иду к тебе я.

     На неясный голос ,
    
    седой волос.

    точечку маяка

 ...и вьётся дорога железная

   словно Змея Эдемская, как река...


  2.


   Сначала  - дорога, поезд обшарпанный «Львов — Херсон.»

   Яйца в крутую, печёные куры. Открытая пляшка*)
   
   Все соседи  -  пластом, эдак сорок пластов-персон

   Кричат как сороки. Среди них — проводник-Ясон

   Симпатичный (Сергей или Саша — припомнить тяжко.)

   Полуночный храп, полки заляпаны, плач детей...
 
Козырь  - бубна, Давай в подкидного, Ясон  говорит. - Умора!

Ну давай-ка, девка, найди своё Сердце средь этих мастей
   
      Кроме пик да червы червивой там только глей*)

      Только глаза залепит...

   ...а потом я заснула.

       И снилось море.


  3.


      ...Странно как-то — вода холодная, чайки белые,

      Смуглые аргонавты, сердечный — козырный — туз,

      Ты  смеёшься, совсем не страшно и соль на теле,

      Я    плыву  разгребая души скользких медуз.

     И ропа*), а не кровь, и замешано всё нагУсто,

     Словно ложка стоят вопросы извечные (Чьи?)

     Улетят ли за море осенние дикие гуси?

     Чем закончится сладкое лето?

    Молчишь?

    Молчи

     Замочи-ка в молчанье, как в медном чане, винУ...

     Плачут воды...
 
    А чайки хохочут.

    Спаси!

    Тону!


  4.


     И рука рванула из бездны..

 ...небо и чайки в просторе...

Искренне, от души — спасибо тебе, Моё Море!


     В ушах от асфиксии резкий надсадный звон...

     Вот мы и встретились -  Море — Он (и повстречались мы)


 5.


     Красив, самоуверенная наглая морда...  - Дяка...ой!

     На накачанное плечо прилег отдохнуть дракон (тату).

      Море — Он, внебрачный сын Одиссея-бродяги

      Ежедневно меняет девок -то эту, то ту.

Что у тебя там, Сердце моё, для Ганны-панны?
 Покупай, красавица! Мидии, креветки, рапаны...
 Любовь моя, слишком много соли в твоих словах...
  Не вопрос! Вот сладкая вата, медовая пахлава...
...  Да кончай ломаться — нашлась тут... принцесса-Анька...
             И пошёл:
Холодное пиво! Шашлык, таранька!


            ПоднялАсь... стряхнула песок... в ушах (как нрежде) трезвон...

         ...обернулся и белозубо ощерился -

             Море — Он.


 6.


             А потом — известно, дурёха — чертила вновь

             На влажном берегу прутиком амор — любовь,
 
              Жо тем, ай лав и прочей дури немало... (по горло)

              А волна — фьюить — и нет ничего — всё стирала
                (всё стёрла)
              С чёрной доскИ опыта
             
              И — снова табула раса...
 
              Стирала старательно, как дежурная в классе,

             (Тётка оплывшая,
               
               Средневеково-грустна...)

Вуаля, господа и дамы!

Разрешите представить!

 Море — Она!



 7.


Складки избороздили поле опухших щёк
Её голоса «Обалденные пончики!»   - прокуренные обертоны...
    ... никто уже не мечтает о смуглой груди и кое о чём ещё...
      
    ...никто в полоне лона её не тонет...

    ...кто будет теперь о её ресницах сказки сплетать...
    ...уже не любовь за валюту (валютная), а так, привокзальная ****ь,

    ...ну,... разве что абстрагироваться... не открывать глаза...

Хочешь на шару?
На шару? Конечно, я за...

Помнишь(лучше - не прикасаясь )  как когда-то, тогда...
Кругами — вода,
                кругами — вода,
                кругами — вода...
           Улыбается полубезумно...
         
            Как конфетка сладкой Дарусе — это «на...»

            Хочет любви

            или просто

            Море  - Она.



   ...Они с утра в неё входят  -  жадно, и все сразу.

      Круги несут, матрасы и прочую дутую гуму*)

      Сумасшествие плоти
    
      Как в групповом экстазе...
   
      С тела нежность слизнёт, словно налипший гумус,

      Глупая, добрая и большая,
   
      На фоне кричащих чаек...

      Лезут в неё насильно
 
      писяют и кончают...

      Ей не больно, ничейной. Ночка на груди ляжет,

       Гасят бычки любовники в обгоревшие плечи пляжа...

        Потом промчатся недели

       И отпуск закончив свой

      Память в рюкзак забросят...
   
      Поезд

      Вокзал.
      
      Домой.


…...............................................

   
    ...молча смотреть.

       Слезами давИться.
 
       И — гикавка*) от вина...   (Икота)

    ...в лоб целую...

  … ты спи, сестричка...

        Они вернутся,

       Море — Она.



      

    ...просыпаешься ночью, выходишь босая на странный звук,
      
       Никто не слышит (не хочет слышать),
                а ты — должна,
                чтобы выйти быстро,

        И увидеть,
                как плетёт серебристую сеть из света луна-паук,

        И как время нижет
          
                звёзды и раковинки
                на девчачьи мониста...

        Как вздыхает,
                треща по швам,
                небо - глубОко, хвОро...

     ...это Оно -

         навеки святое,

         бессмертное -

          Моё Море...

      … тянет лунной дорожкой — только  иди одна,
   
           ведь вода — симфония духа,
      
           а путь — единственная струна.

          Это — Господь, завёрнутый в вечности кимоно,
      
           улыбается взглядом лазури -
   
           Море — Оно.

           И самая малая раковинка
               
                светится как икона -

           Серденько моё сладкое,

           Мудрость моя солёная...


            
                *   *   *
   

                Море Вiн - Вона - Воно


                Ганна Осадко


1.
Ти вже знаєш, що ця дорога тривала не ніч – завжди,
І несло мій плацкарт, і кидало аж до неба,
Та потреба ба-чи-Ти нагорнула хвилею: Ти, зажди!
Не відводь очей_не забирай руки_не буди,
Бо іду по снах –
камінцях непевних  –
кудись
до тебе:
на примарний голос,
чи сивий волос,
на цяточку маяка…
..і звивається  залізниця, мов  Змія Едемська, ота, яка….

2.

Спочатку – дорога (потяг обшарпаний «Львів-Херсон»),
Смажені кури, варені яйця, відкрита пляшка,
Сусіди – пластами, приблизно сорок пластів-персон,
Що кричать, як сороки.  Поміж них – провідник Ясон
Симпатичний (Сергій або Саша – згадати важко).


Ці хропіння північні, полиці замацані, плач дітей,
– Козир – дзвінка, давай в підкидного, – Ясон говоре. –
Ну ж бо, дівко, знайди своє Серце між цих мастей,
Де крім піки і черви червивої  – тільки глей,
Що заліплює очі…
А потім  заснула.
І снилось море:

:щось химерне таке: зимні води і чайки білі,
Аргонавти смагляві, сердечний – козирний – туз,
Ти смієшся, і зовсім не страшно, і сіль на тілі,
І пливу, розгрібаючи душі слизьких медуз,
І ропа, а  не кров, і замішано все на густо,
Навіть ложка стоїть, як питання довічне – чи
Долетять через море останні осінні гуси,
Як закінчиться літо солодке?
Мовчиш?
Мовчи.
Замочи у мовчанні, як в мідному чані,  вину…
Плачуть води…
І чайки регочуть…
Рятуй!
Тону!

3.
…і рука ухопила із вирви.
І все – прозоре.
– Дякую тобі щиро, Моє Море…

…від асфіксії – у вухах надсадний дзвін:
- От ми і зустрілися, Море-Він.

4.
Він – упевнений у своїй певності. Нахабна врода,
На накачаному плечі приліг спочити  дракон (тату),
Море-Він, позашлюбний син Одіссея-заброди,
Змінює щодня дівку – то цю, то ту.
- Що ти маєш, Серце моє, для Ганни-панни?
- Покупай, красавица!  Мидии, креветки, рапаны!
- Любове моя, надто солі в тобі багато…
- Не вопрос! Пахлава медовая! Сладкая вата!
Да кончай ломаться! Нашлась тут… принцесса Анька….
І пішов: 
- Холодное пиво! Шашлык, таранька!
…
Підвелася…пісок струсила з плечей, з колін…
…засміявся у спину
білі зуби у вищирі
Море-Він.

5.
А потім – сказано ж бо – дурепа! – креслила знов
Прутиком на вологому березі – amor (любов),
Жо тем, ай лав, інших дурниць немало,
А хвиля – фіть! – і нічого немає – усе стирала
З чорної дошки досвіду. 
І – табула раса.
Терла надсадно, неначе чергова по класу
(Тітка огрядна.
Середньовічна.
Така сумна)
– Вуаля, пане і панове!
Вашій увазі –
Море-Вона.

Перші і другі зморшки виорали опухле лице,
Її голосу –  "Обалденные пончики!» – прокурені обертони.
…І ніхто не мріє про груди смагляві, і про те, чи  це
…і ніхто у полоні лона її  не тоне
…. не сплітає байку про  метелика крила – вії…
… уже не любов валютна –  так, привокзальна повія…
…ну, хіба… абстрагуйся, абощо… і не розплющуй очі…
- Хочеш на шару?
- На шару? Звичайно, хочу….
… Чи пригадуй ( краще – без дотиків) – як колись, тоді….
Колами по воді
           Колами по воді
                         Колами по воді.
Посміхається макоцвітно…
Як цукерка  солодкій Дарусі – оте «на…»
…хоче
любові
чи просто
Море-Вона.

…щоранку у неї заходять – скопом, усі на раз,
Кола несуть, матраци, іншу спасенну ґуму,
Бо –  божевілля плоті,
Бо – груповий екстаз,
Злизує з тіла ніжність, наче  налиплий гумус,
Добра_дурна_велика…
Фоном – квиління чайок…
Лізуть у неї ґвалтом,
Пісяють і кінчають
Їй не болить, нічийній. Нічка на груди ляже.
Гасять бички коханці  в спалені плечі пляжу.
Потім – мине відпустка.
Спустять свої кондоми,
Пам'ять складуть в  наплічник.
Потяг.
Вокзал.
Додому.
…………
… мовчки дивиться.
І сльозами давиться
І гикавка від вина…
… у чоло цілую…
Спи, сестричко…
Вони повернуться…
Море-Вона.


6.
…прокидаєшся серед ночі, виходиш боса на дивний звук.
Ніхто не чує (не хоче чути), але  ти   – мусиш:
Як плете волосінь сріблясту місячний ткач – павук,
Як Час нанизує зорі та мушлі в дівчачі буси,
Як зітхає – глибоко, аж тріскає по швах – небо хворе –
Це – Воно.
Довічне, святе, безсмертне.
Моє Море.
Тягне місячною доріжкою – тільки – іди одна.
Бо вода – то симфонія духу.
А шлях – єдина струна,
Це – Господь, загорнутий  у вічності кімоно –
Посміхається поглядом лазуровим
Море-Воно.
…І кожна найменша мушелька – як ікона.
Серце моє солодке.
Мудрість моя  солона.

© Copyright: Ганна Осадко, 2009
Свидетельство о публикации №109112403763

     Певно, ця річ, була би, написана зараз, наполовину менша и трохи інша... Але тоді, як мені здається,тебе займали яскраві деталі, хотілося малювати широко.
     Благаю, перечитай уважно, та скажи, що не так...