ранок

А ти наль'єш холодного вина.
В добі ніч-ранок, вже коли світає.
Залити горе і допить сповна,
Того, чого поперек горла маю.

І чорний килим кидається в очі.
Світанок ледве ніч наздоганяє.
Холодні пальці, кіт муркоче,
Під ніс мелодію якусь співаю.

І незалежно від положення Землі,
Я сплю й живу. І п'ю, коли захочу.
Подам склянку з терпким вином тобі,
І сонна, вкотре знов закрию очі.

Темно. Ледве світає на подвір'ї.
Ще зорі заглядають у вікно.
Ми не лягали спати ще з учора,
Ми не лягали спати вже давно.

Розсіяне волосся, не розчесане по плечі.
Твій погляд, упущений униз.
Далеко до чергового вечора.
Туман, здається, до кінця прогриз.

Ми вийдем на поріг. Будемо мовчати.
Тримаючись за руки, так стоять.
І будемо палити. Нема про що сказати.
З чим іще нас можна привітать?

Навіщо чекати? Навіщо кудись іти?
Якщо можна просто дихати і жити.
Тебе шукати? Легко не знайти.
Легко віддати те, що не робив ти.

Залити горе. І допить сповна.
Того, чого поперек горла маю.
А ти наль'єш холодного вина.
В добі ніч-ранок, вже коли світає...