Цей твір я посвячую всім тим, хто зрозумів, що дитинству кінець...
Збагнути все - мені по силі.
Забути все - на жаль ніяк.
Згадати, як жилося мило,
Коли була іще дитям.
Нема проблем. Лиш тільки ігри.
Ляльки і піжмурки сповна.
Сьогодні ж сльози, тугі думи.
Безсонні ночі. Допізна.
Постійно ходячи по кругу,
Шукаєм безміру в добі.
Не проживемо без напруги,
Кохання, сліз, тяжкої журби.
Признайся - хочеться лиш дива.
А не пустих обіцянок на вітер.
Але цього не повернуть. Доля журлива
Підготувала в'ялих квітів...
Розбиті мрії із дитинства.
Туман окутав сум.
Із стріхи пада сухе листя.
Не помічаю дум.
І скільки років марно пролетіло...
Як журавлі у небі. Є й нема.
Любе дитинство, ти куди поділось?
Моє дитинство, я залишилась одна...
Дитинство
© Copyright: Карина Дашко, 2013
Свидетельство о публикации №113051107843
Свидетельство о публикации №113051107843
Рецензии