Розцвіла, забуяла у ніжнім цвіту
Тиха вишня в травневім саду.
І замріяний, сповнений дум,
Я до сонця на сповідь іду.
Тверднуть м'язи і тіло в напрузі тремтить.
Промінь сонця мов лезо горить
Й очищає із серця іржу -
Неповторна оновлення мить!
Я покуту прийму, бо хвала небесам,
Образ твій, мов цілющий бальзам.
І вмивається щастям душа -
Я не сам, я не сам, я не сам...
Оновлення
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113051105323
Свидетельство о публикации №113051105323
Рецензии