Рассыпанная азбука... Из Олеси Райской

О Л Е С Я  Р А Й С К А

ТИ МИМОВОЛI РОЗСИПАВ АБЕТКУ
(http://www.stihi.ru/2013/05/10/3085)
----------------------------------------------

            ***
Ти мимоволі розсипав абетку…

Наче нівроку, буває і гірше,
Поспіхом, поспіхом, ніби крадій.
Інші скарби видавалися ліпші.
Боже,  невігласе! Як ти зрадів…

Літери, літери – словом не стали.
Як в сиротинці невтішні маля,
Що про прийдешнє все нібито знали
Чи відчували - в тім правда своя:

Хай не сплелися дві долі в займенник
Страчене серце у пр'ийми прийм'и,
Щоб у відлунні світів незбагненних
Щемом душі відгукнулося «МИ»

-----------------------------------------

             ***

Азбуку всю ты невольно рассыпал...

.
Но ничего, где и хуже бывали.
Как торопился ты, вор тебе брат!
Клады получше здесь всем выдавали.
Боже, невежда! Но как ты был рад!

Литеры, литеры – словом не стали.
Словно в приюте дитя - без утех.
Всё о грядущем мы , якобы, знали
И ощущали - ту правду для всех.

Пусть нашим судьбам не слиться в единой.
Сердце моё погубил, но прими,
Чтоб в отголосках миров лебединых
Болью щемящей откликнулось «Мы».