Я так давно не писала римованих строчок
Та й сказати мені мабуть нічого.
Я хотіла тобі присвятити життя,
Та нажаль немає нічого вічного.
Ти мені більше не снишся,
не збуваєшся, дякувати Богу.
Ну ось я і не помітила,
Як знову перейшла до монологу.
На одинці з собою залишившись,
Якщо чесно,то все ще сумую.
І нехай у це важко повірити,
Але більш про любов не римую.
Я так давно
© Copyright: Мария Петер, 2013
Свидетельство о публикации №113051000901
Свидетельство о публикации №113051000901
Рецензии