***
В Е Л И К І Й П Е Р Е М О З І
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я
* * *
Одна за одною згасають зірки,
І все вже не так, як два роки тому.
А десь за дощами усе навпаки,
І небо навік забира твою втому.
Ніщо вже не важить. Похмура весна
З землі виглядає сміттям і корінням,
Із снів вирина півстолітня війна,
В мені проростає забутим насінням.
Я бачу з вікна, як біжать рівчаки,
Я бачу, як падає промінь на землю.
Струмує весняна вода до ріки,
Прокладає стежки і зрошує зерня.
Виросте скоро військо нове
І попливе молодою рікою,
І пам’ять забута в серцях оживе,
Навік закарбована кров’ю людською.
18.03.06
© Copyright: Маргарита Олейник-Локай, 2013
Свидетельство о публикации №113051000368
Свидетельство о публикации №113051000368
Рецензии