Громи вiйни. Зустрiч

Війни страшної вогняна заграва
Спустошує планету з краю в край.
В поті чола жнивує смерть зухвала.
О, Матір Божа, спаси нас і помагай!

Розкидані по всьому світу люди
В громах війни, у вихорі війни.
Зловісний страх стискає міцно груди,
І падають підкошені чиїсь сини.

Війна ніяк не може закінчитись.
В Маньчжурію поспішно йдуть полки.
І в гущі цій, що з небом хоче злитись,
Родом із Заздрості* прошкують два брати.

В степах Монголії спека нівроку.
Безцінна кожна крапелька води.
На пересохлім березі потоку
Братів негадано пересіклись сліди.

Коротка зустріч і прощання мука, -
Розходяться шляхи в різні боки.
Вода навпіл розлита... і розлука,-
Гірка скупа сльоза скотилася з щоки.

Війни страшної поволока чорна
Вогнем і димом вкрила небокрай,
Та матір Божа спинила смерті жорна -
Вернулися брати в свій рідний милий край!


Заздрість* - сільський населений пункт на Тернопільщині.