Как жаль, Бродський Йосип, переспiв

Бродський Йосип, переспів


Шкода, що тебе не застав літній ливень
В Балтійській затоці, вночі, коли липень,
Не бачила ти чарівних його ліній.

До хвилі торкнутись приємно руками,
Каміння, що пеститься межи пісками,
Пейзажів незмінних, напевне, віками.

Як шкода, — не сядемо разом на поїзд,
Що нас понесе у безодні прозорість
По стрілці, що вказує прямо на полюс.

В вагоннім вікні не побачим картинку,
Що не зупиняється і на хвилинку,
Купе і застілля, на тілі "родзинку".

Темні ночі,
Крапки, коми. Кінець. Так пророче.

Вірш з листочка.
Не напишу тобі ні рядочка.

Знову тихо.
Замовкло, не чути сміху.

Букви в танці.
Я пишу не чекаючи звісточок вранці.

Думи, рими.
Лише світло і звук, решта стерлось.
Решта стерлось і вже - незримо.

Мідний вершник,
Він стоїть непорушно, мов колос.
Я дзвонив, щоб почути лише твій голос.

Роки - грані.
Тільки заздрість кругом і ревність.
Я люблю не чекаючи на чиюсь взаємність.

Ігор Стожар