Мовчить коханий. Не йде розмова.
Гойдає думку якусь свою.
Чому, коханий, забракло мови?
Чому не слухаєш ти мою?
Чому гнітюча зависла тиша,
І навіть вітер завмер в гіллі?
Поглянь на мене – думки колишу
Про СПІЛЬНІ наші оті жалі…
Давай присядем отут, на ганку,
З тобою поруч ми, як колись.
Блищить на сонці водиця в жбанку,
Дивись, коханий, ну посміхнись!
І пригорни до свойого серця,
Повідай, де від душі ключі…
Відкрий своє, і моє озветься!
Скажи, коханий! Ну не мовчи!
Мовчання...
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113050706929
Свидетельство о публикации №113050706929
Рецензии