Кожна історія має початок,
Деякі мають й кінець.
Ця починалась яскраво,
Але звелась нанівець…
Вона народилася взимку,
Завжди зігрівала в мороз,
Весною квітла й дзвеніла,
Ховала від літніх гроз!
Та якось восени змарніла,
Від образ й несказаних слів.
Пішла та й не повернулась,
Лишила по собі лиш слід…
Я її виглядав щоранку,
Шукав на звичних місцях,
Чекав на вечірню каву
Під пледом в м’якеньких капцях…
Примарилось навіть, що бачив,
Але то була не вона,
Пройшла повз і не озирнулась,
Горда, сумна й мовчазна…
Можливо ії я образив?
Чи здалося, що не цінував?
Якщо хтось ії зустріне –
Скажіть, що я сумував…
28 января 2013
Iсторiя
© Copyright: Павел Мищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113050701000
Свидетельство о публикации №113050701000
Рецензии