Charles Baudelaire Споглядання

Мудрішай вже, печале, й трохи спокійнішай.
Жадала вечора, спускається, вже близько:
Уже пітьми шатро заполоняє місто,
Із спокоєм комусь, із хвилюванням іншим.

В той час коли  юрма у пориваннях грішних,
Під натиском утіх в безцільності імлистій,
Зберемо каяття на празнику тернистім,
Печале, руку дай,  минемо все хутчіше.

Подалі геть. Проглянь розраду днів зцілілих,
На овиді небес, у шатах застарілих;
Аж з’явиться з глибин усмішка співчуття;

Спадає сонця диск  під арки сонний спокій,
І, як запоною зі сходу з небуття,
Послухай, люба, зваж на ночі ніжні кроки.


==========================================================

RECUEILLEMENT
Sois sage, o ma Douleur, et tiens-toi plus tranquille.
Tu reclamais le Soir ; il descend ; le voici :
Une atmosphere obscure enveloppe la ville,
Aux uns portant la paix, aux autres le souci.

Pendant que des mortels la multitude vile,
Sous le fouet du Plaisir, ce bourreau sans merci,
Va cueillir des remords dans la fete servile,
Ma Douleur, donne-moi la main ; viens par ici,

Loin d’eux. Vois se pencher les defuntes Ann;es,
Sur les balcons du ciel, en robes surannees ;
Surgir du fond des eaux le Regret souriant ;

Le Soleil moribond s’endormir sous une arche,
Et, comme un long linceul trainant ; l’Orient,
Entends, ma chere, entends la douce Nuit qui marche.