Ганна Осадко. Непрочтённая женщина

         
              НЕПРОЧТЁННАЯ ЖЕНЩИНА,

               Глеб Ходорковский (перевод)


Устанешь, покуда всё обойдёшь — верхние залы, глухих углов чередА.
Перебираешь, стОя на лестничке — первые «в коже», льняная обложка у дальних.
После смерти время остановилось - небо и вечность, а дальше куда?
Ты прозреешь ли, Хорхе Луис, в «одиночке» читальни?

Можно руки скрутить — темница вверху — из  полок-каплиц*)
 А из живых — никого, только буквы-стигматы на фоне страницы.
 Меж Гомером и Джойсом — миллионы размытых лиц.
Ты познай, прикоснувшись,тоску ожиданья в молчаньи девицы.

...пыль от нечего делать стираешь — полоской — на-корешке-хребте.
 Ножом — листы неразрезаны — как- поцелуи-на-острых вЫлицах*).
Цифры присутствуют, только  по сути, - они не те -
Не прочтёнЫ — словно руны(раны) — а не моя кириллица.

Письмо узелковое — то ли узел на память, то ли на «будь» – «забудь».
 Сладкий запах, как от  мертвечИны (духов от Гуччи).
Недолюбленность — если уж честно — как хилая старечья грудь
 девицы (иной, или Инны) — да кто ж различит в созвучии..

  ...холеные — но до дрожи продрогшие в каждой строке...
  ...Хорхе Луис, прикоснись губами к её руке...

                *)Каплица — часовня.
                *)Вилицы — скулы.

                *   *   *



                Непрочитана жiнка

                Ганна Осадко
 

Втомишся, доки усе обійдеш – зали горішні,  глухі оглухлі кути,
Перебереш, стоячи на драбинці – перші  «у шкірі», у льоні – дальні,
Час зупинився по смерті –  бо вічність і небо, куди ж іти?
Чи прозрієш ти, Хорхе Луїсе,  у «одиночці»  читальні?

Можна в’язи скрутити  – в’язниця угору – полиць-каплиць.
І нікого живого. І букви-стигмати  на тлі сторінки.
Між Гомером і Джойсом – мільйони розмитих  лиць…
…А  впізнай-но на дотик
марноту чекання
в мовчанні жінки…

…пил  знічев’я стираєш  – біла  смужка на корінці хребта.
Ножем – нерозрізані аркуші  – неначе цілунки-на-гострих-вилицях.
нумерація сторінок присутня, але посутньо –  вона не та –
бо непрочитана  – ніби то руни (рани), а не моя кирилиця.

Вузликове письмо – чи вузлик на пам'ять,  чи «будь» – «забудь»…
Солодкавий, аж мертвий, запах архівів (парфумів Гуччі)
Недолюбленість – якщо вже чесно  – це квола стареча  грудь
Панни (Інни чи іншої) – хто ж  відрізнить  у співзвуччі...

…бо вихолені – але до дрожу вихололі -  рядки…
…Хорхе Луїсе, торкнися губами її руки… 

© Copyright: Ганна Осадко, 2009