За вікном гамують гамір віти втомлені берези
Я підхожу до чемболо, ти підходиш до роялю
поміж нами три століття, поміж нами прірва часу
і місток тоненький долі і очей безсмертних посміх
Я торкаю деку лютні, ти бандури пестиш струни.
У торбинці срібні руни про майбутнє промовляють
Ми читаємо "що буде":
ти в очах людей, я в звуках -
лісу, річки чи підводи…
Цю країну не покинем, що народжується в муках -
так призначено в природі...
Ми напишем дивну книгу про життя дерев і духу
ти для мене будеш зором, я для тебе буду слухом
Ми опустимо в криницю панну-жабу у дійниці
хай нап'ється там водиці зореносної…
в правиці, у моїй, кого ж іще
ти побачиш диво-знаки
ми помолимось,
в молитві розчинятись будем довго
щоби десь там народитись у якомусь кращім світі,
в літі...
1992-2013
Реiнкарнацiя
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113050605264
Свидетельство о публикации №113050605264
Рецензии
СвІтло і п'янко, і ніжно. Сподобалось. Дякую.
Катерина Жебровська 11.07.2013 13:18 • Заявить о нарушении
Катерина Жебровська 11.07.2013 13:18 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.