Светлане Груздевой в день рождения. Из М

                http://www.stihi.ru/2011/04/24/930

Пусть небо хмуро.
Люди славят Бога,
Вбирая святость кроткою душой
Благого Воскресения…
Дорога
Вновь манит в лес – но твой он, иль чужой
Уже?
Да и не всё ль равно,
Где ты беседуешь с весною тёплым днём,
Где с прошлым быть наедине дано
Под греющим едва небесным фонарём?!
Меж чувствами поделенная свыше,
Гуляешь ты меж севером и югом
Княгинею деревьев – Навкой рыжей:
Твоя обедня - песня в лад с округой,
Заутреня - любовь, сама себе – вечерня,
Храм - лес, часовни - ёлок ветки…
Любви тень в одиночестве пещерном,
Где выбора зеницы полуслепы -
Отображают вечности безмерность
И мига росчерк.

оригинал
               
                С.Г.
 
Похмуре небо.
Люди славлять Бога,
Притискують до грудей міражі
Благого воскресіння...
І як здогад,
Твій Лісопарк – він твій або чужий
Вже?
Чи у тому є різниця,
Де розмовляєш ти з весною теплим днем,
Де в крипту пам’яті влітаєш, мов синиця,
Під ледве гріючим небесним ліхтарем?
Поділена між почуттями навпіл,
Гуляєш ти між північчю та півднем
Князівною дерев – рудою Навкою:
Живого спів – це є твоя обідня,
Любов – заутреня, сама собі – вечерня,
Ліс – храм, гілки смерек – каплиці...
Кохання тінь в самотності печері,
Де вибору напівсліпі зіниці
Відображають вічності криницю
І промінь черку.
                М.