Знов сонет

З н о в      розцвіла  черешенька  рясна...
Немає  з н о в    ні спокою,ні сну...
Настала    з н о в     натхненниця  весна...
З н о в     вітерець  надією  дихнув...



Давним-давно я почуття  ці взнав,
І їхню справжню звідав я ціну:
З н о в    байдуже  мине мене весна,
Розбившись об самітності  стіну...



Чому ж тоді уперто,як Сізіф,
Кочу під гору  вимріяний  міф
Про те простеньке,мов яєчко,щастя ?!
Невже і досі  ще я не зумів
Приборкати  душі пташиний  спів,---
І   з н о в    шугну  увись,
                щоб   з н о в   упасти...


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.