Из Лины Костенко. Як холодно...
Стоит,как люстра над сырым асфальтом.
Печальной зорьки глазик золотой,
И электричка вскрикнула контральто.
Я тихо шла. Так ходят скрипачи,
Не потревожив музыку словами
Единый миг - от неба и земли
Побыть наедине вот так вот с Вами!
Вы тоже шли, наверно где - то тут,
Страданье наше никуда не спрячешь.
Как холодно!..Акации цветут.
Как холодно! Душа за Вами плачет.
. Оригинал:
Як холодно!Акація цвіте.
Стоїть,як люстра над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
і електричка скрикнула контральто.
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі
отак побути наодинці з Вами!
Ви теж,мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!..Акація цвіте.
Як холодно! Душа за Вами плаче.
Свидетельство о публикации №113050408413