Ганна Осадко. Новогодняя буколика..

               
         НОВОРІЧНА БУКОЛІКА.

             Ганна Осадко

Я в’язатиму светр зеленавих, як рай, кольорів,
чорний кіт буде спати, згорнувшись на твоїх колінах,
і летітиме сніг через плетиво пряжі і снів,
аби, тіло пройшовши, розтанути в серці каміна.

Це камінне мовчання печально-повчальне, як грек
стародавній. Задавнені сварки шкребуть на горищі,
ми поставим ялинку до стелі, нічний ім’ярек,
і від того і стеля, і ми станем трошечки вищі.

Віща ніч – наче човник. Довічне шукання Ітак,
і ялинка – як щогла. І тепла зимова розмова,
де лежатиму голо
між тілом і снігом –
навзнак,
і поротиму светр,
аби вранці плести його знову.

2007

© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110122900303



 Ганна Осадко.


           НОВОГОДНЯЯ БУКОЛИКА,

            (Глеб Ходорковский(перевод)

     Я вяжу тебе свитер \ зелёных, райских \ цветов  (зеленоватых ?)
      кот свернётся клубком  на коленях твоих, засыпая
      и лететь будет снег через кружево пряжи и снов,
      чтоб сквозь тело пройти и в сердце камина растаять

    Этот каменный мрак, поучительно грустный, как грек
     стародавний*).                .         
                И \ старые ссоры скребутся на крыше.(забытые?)
.   Мы поставим высокую ёлку, ночной имярек -
    так себе и другим мы покажемся чуточку выше.

     Эта ночь  -  как челнок. Бесконечный поиск Итак.
     Эта ёлка — как мачта. И зимнее тёплое слово -
      в нём я буду нагой,
      между телом и снегом  -
      навзнак*),
      и твой свитер тогда распущу -
     чтобы утром вязать его снова.