Блискавицi серця xxxvii, жартiвливозанослива

1.

друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже

небо
у тобі
та рядки
в трубі

а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме

2.

брате
вітрогінний
дай словам
коріння

і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша

кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати

і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату

нічого
ліпити
із повітря
Бога

смішками
прибиті
до ікони
роги

3.

не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка

чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик

4.

просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий

це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння

5.

не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця

це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату

це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче

в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя

6.

маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину

маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю

ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло

ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину

а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало

а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани

3 Травня, 2013